Досліджено актуальні питання становлення і розвитку українського кримінального процесу за 30 років існування держави Україна. Із часу розпаду СРСР Україна з однієї із союзних республік СРСР стала незалежною державою і вже у проголошеній 16 липня 1990 року Декларації про державний суверенітет України (преамбула) визначилася, що подальший шлях її розвитку буде пов'язаний з побудовою правової держави, усебічним забезпеченням прав і свобод людини, що особливо важливо для кримінального процесу як сфери державної діяльності, пов'язаної з можливістю істотного обмеження прав особи як під час досудового розслідування і судового провадження шляхом застосування заходів процесуального примусу, так і за результатами такого провадження на підставі судового рішення. Це було враховано законодавцем України під час зміни формулювання завдань кримінального процесу у ст. 2 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року (КПК), який зберігав свою чинність, і при створенні в 1990–1994 роки власних законів, що визначали правовий статус основних суб'єктів кримінального процесу й інші важливі питання кримінального провадження. Визначальними для розвитку кримінального процесу України як правової держави стали 1995–1997 роки: 1995 року Україна вступила до Ради Європи, ратифікувавши її Статут, 28 червня 1996 року прийняла нову Конституцію, в якій проголосила себе правовою державою (ст. 1), в якій визнається і діє принцип верховенства права (ч. 1 ст. 8), а утвердження і забезпечення прав і свобод людини – головним своїм обов'язком (ст. 3), закріпила з урахуванням вимог міжнародно-правових актів із прав людини і судочинства основні засади судочинства (ч. 2 ст. 129), а 17 липня 1997 року ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і визнала юрисдикцію Європейського суду з прав людини та обов'язковість його рішень щодо України. Далі автор простежує тенденцію внесення законодавцем України змін і доповнень до Кримінально-процесуального кодексу України, спрямованих на розширення судових гарантій прав особи, особливо у досудовому провадженні. Зокрема, розглянуто ті масштабні зміни і доповнення, які були внесені до КПК Законами від 21 червня і 12 липня 2001 року під час так званої "малої судової реформи". Проте практика застосування КПК під час досудового розслідування і судового провадження засвідчувала, що ці зміни та доповнення не могли замінити необхідність прийняття нового КПК, який би системно врахував найважливіші положення Конституції України і міжнародно-правових актів із прав людини і судочинства. Такий Кодекс було прийнято 13 квітня 2012 року. Звернено увагу на появу в КПК 2012 року досить важливих новел: кримінального провадження на підставі угод про примирення між потерпілим і підозрюваним чи обвинуваченим і про визнання винуватості між прокурором і підозрюваним чи обвинуваченим (гл. 35 розд. VІ); провадження з відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження (розд. VІІ); урегулювання міжнародного співробітництва під час кримінального провадження (розд. ІХ) та ін. На думку автора, особливої уваги заслуговують досить суттєві зміни до КПК, які були внесені після його прийняття і пов'язані з важливими подіями в житті держави Україна. Так, у зв'язку з воєнною агресією Російської Федерації проти України і неможливістю здійснення досудового розслідування і судового розгляду в районах проведення антитерористичної операції, відповідними законами України 2014 року було змінено підслідність і підсудність кримінальних проваджень, а через неможливість виконання у встановлені законом строки слідчим суддею своїх повноважень зі здійсненням судового контролю під час досудового розслідування ці повноваження було передано відповідному прокурору (ст. 615 КПК). Запроваджено спеціальне досудове розслідування і спеціальне судове провадження за відсутності підозрюваного, обвинуваченого (in absentia). З метою посилення боротьби з корупцією топчиновників створено спеціальні органи кримінального провадження: Національне антикорупційне бюро України, Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру і Вищий антикорупційний суд . Автор аналізує також інші зміни і доповнення до КПК. Ключові слова: кримінальний процес, незалежність України, КПК України 2012 року, права людини, судовий контроль, доступ до правосуддя, спеціальне кримінальне провадження (in absentia), відмова від зобов'язань за ЄКПЛ, кримінальне провадження щодо корупційних злочинів.
V. Shybiko, Cand. Sc. (Law), Prof. Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv, Ukraine
EVOLUTION OF CRIMINAL PROCEDURE OF UKRAINE WITHIN THE PERIOD OF 30 YEARS OF UKRAINIAN INDEPENDENCE
In the article, the author explores relevant issues of the formation and development of the Ukrainian criminal process over the 30 years of existence of the state of Ukraine since the proclamation of its independence. The main stages of the development of the criminal procedure are highlighted and analysed in detail, namely: the stage of its formation since Ukraine's independence proclamation in 1990-1991; the stage of development of the criminal procedure after Ukraine's accession to the Council of Europe and the adoption of the new Constitution of 1996; the stage of the criminal procedure development after the adoption of the new Criminal Procedure Code (CrPC) of Ukraine in 2012. The novelties of the CrPC of 2012 are comprehensively analysed. Firstly, the Code incorporated the relevant key provisions of the Constitution of Ukraine and international legal acts on human rights and justice. Secondly, it settled a number of issues that were important for criminal proceedings but were either unregulated or partially regulated by other laws or regulations. The article provides an analysis of the principle of access to justice enshrined in the CrPC of 2012, which provides for the right of participants in criminal proceedings who have a vested interest in the results of these proceedings (suspect, accused, victim), not only to obtain a fair trial but also to use broad procedural rights and to take an active part in criminal proceedings both during the pre-trial investigation and during the trial, contributing to the comprehensive, complete, and impartial establishment of the circumstances of the criminal proceedings and the adoption of a fair trial. The author also touches on the amendments to the CrPC of 2012, which are related to the military aggression of the Russian Federation against Ukraine and the impossibility of pre-trial investigation and trial in the areas of the anti-terrorist operation, as well as those related to the implementation of the UN Convention against Corruption, aimed at strengthening the fight against corruption crimes. Keywords: criminal procedure, independence of Ukraine, Ukrainian CrPC of 2012, human rights, judicial contro