Бібліотека: Номери журналу
Видавництво: ВПЦ "Київський університет"
Рік: 2010
Файл: N_82_2010_Malyshev.pdf
Сторінки: 33-36
Перегляди: 1429
  / 0
ПоганоНайкраще 

Огляд

У статті аналізуються основні положення праці видатного німецького вченого Рудольфа фон Ієрінга "Мета в праві" (1877р.) як першої ґрунтовної роботи,присвяченої дослідженню телеологічної природи права.

В статье анализируются основные положения труда известного немецкого ученого Рудольфа фон Иеринга "Цель в праве"(1977г.)как первой основательной работы, посвященной исследованию телеологической природы права.

The article is devoted to description of main provisions of work of the prominent German scientist Rudolph von Ihering "Law as a means to an end" (1877) as a first study of teleological nature of law.

Ключові слова: Ієрінг, мета в праві, телеологія права.
Ключевые слова: Иеринг, цель в праве, телеология права.
Keу words: Ihering, purpose in law, teleology of law.

 

Дана стаття присвячена аналізу основної у творчій спадщині праці видатного німецького правознавця Рудольфа фон Ієрінга ([Rudolf von Jhering], роки життя 1818–1892), що мала назву "Мета в праві" ("Der Zweck im Recht").Як випливає з самого тексту праці, Р.Ієрінг планував її видати у двох томах. Перший том складався з 8 глав і був опублікований німецькою мовою у 1877 р.,а у 1881 р.–перекладений російською мовою [4] ( далі ми будемо використовувати саме це видання). На жаль, повноцінний другий том праці так і не вийшов друком: у 1883 р.була опублікована лише вельми велика за обсягом дев'ята глава першого тому (Rudolph  von Ihering. Der Zweck im Recht.Zweiter Band.–Leipzig, 1883), яку Р.Ієрінг вважав вже одночасно і частиною другого тому.Цей фрагмент роботи Р.Ієрінга не перекладалася російською мовою (однак у 1885р. на нього  була надрукована змістовна рецензія А. Гусакова [2],  більше того, у фундаментальному коментованому англомовному виданні 1913р. "Мети в праві"[7] дев'ята глава також відсутня. Втім, незавершений характер праці Р.Ієрінга жодним чином не заважає розглядати її в якості першої ґрунтовної спроби дослідити телеологічну обумовленість правових явищ.

Актуальність обраної теми підтверджується тим, що Р. Ієрінга слід вважати найавторитетнішим вченим у німецькій юриспруденції кінця ХІХ ст. – початку ХХ ст., а також надзвичайно впливовим у російській дорадянсь- кій юридичній літературі. Як писав у 1882 р. Д. Азаре- вич, у тогочасній Росії ніхто з теоретиків права не кори- стувався такою популярністю, як Р. Ієрінг [1, c.79]. 

Р. Ієрінга справедливо вважають розробником са- мостійного напрямку у праворозумінні – "юриспруденції інтересів", який істотним чином вплинув на розвиток світової юридичної науки у ХХ ст., а також засновником соціологічного напрямку у європейській правовій думці. У Росії під значним впливом його ідей знаходилися такі відомі дорадянські теоретики права як М. Коркунов та С. Муромцев. Актуальність теми також підтверджується тим фактом, що на сьогодні у вітчизняній та російській юридичній літературі короткі нариси про основні ідеї праворозуміння Р. Ієрінга присутні лише у рамках під- ручників з історії політичних і правових вчень (напри- клад, у підручнику за редакцією О. Лєйста [5, c.409], а також у підручнику з філософії та соціології права К. Жоля [3, c.319-322], однак при цьому немає окремих робіт, присвячених поясненню Р. Ієрінгом телеологічної природи права. В той же час Р. Ієрінг на самому почат- ку своєї роботи вказує, що основна думка цієї праці полягає у тому, що мета є творчою силою всього права, немає правового положення, яке не було б зобов'язане своїм походженням певній цілі [4, c.ІІ].

Методологія Р. Ієрінга: мета та цільова причина. Автор багато уваги приділяє опису різниці між законом причинності та цільовим законом. Він вказує, що не знайшов у наявних філософських працях прийнятного пояснення цільової причини, відтак він був змушений сформулювати його самостійно. Характерним є те, що категорію "мета" автор чітко прив'язує до волі індивіда, але не до метафізичної ідеї. У результаті автор приходить до таких висновків.

Закон причинності діє для неживих предметів ("тому що"),цільовий закон – для живих ("для того, щоб"), про- те вони обидва зливаються в одному законі – цільовому законі, як у вищому світостворюючому принципі.

Р. Ієрінг пише, що не правосвідомість створило пра- во; право знає одне лише джерело походження – мету. Матерія підкоряється причинному зв'язку, воля – цільо- вому. І те, і інше відтворюють у свій спосіб і у своїй сфері лише те, що первинно покладено на них метою. Воля потребує достатньої основи, як і природа. Але у природі ця основа механічного характеру: причина (causa efficiens); для волі основа повинна мати психологічний характер: мета (causa finalis). Немає наслідків без причини (закон причинності). Немає діяння без мети (цільовий закон). Закон причинності – предмет піддається зовніш- ньому впливу, залишається пасивним; цільовий закон – жива істота, яка приводиться метою у дію, є самодостат- ньою, вона діє. Причина відноситься до сфери минулого, мета – до сфери майбутнього [4, c.VI, 2].

Розуміння Р. Ієрінгом мети є досить обґрунтованим. Він вірно вказує на подвійний характер мети: з одного боку, цінність, яку вона переслідує, знаходиться у май- бутньому, але як явище існує вже у сьогоденні. Так, він пише, що мета відноситься до теперішнього, але зміст мети дається майбутнім. Дійсне і можливе співвідно- сяться як засіб і ціль. Ціль – це уявлення про майбутнє, яке воля намагається здійснити. Внутрішній процес утворення волі не підкоряється закону причинності, основою цього процесу є не причина, а мета. Здійснен- ня волі, прояв її у зовнішньому світі підкоряється закону причинності. Перша стадія волі – внутрішня; друга ста- дія – зовнішня. Саме по собі діяння ніколи не буває метою, а є лише засобом, що веде до мети. Будь-яка причина, по якій вчиняється діяння, може бути пере- творена на мету. Тому будь-яка причина у своїй суті є метою. Немає і не може бути безцільних діянь (навіть при примусі; навіть у людей, що вчиняють дії несвідо- мо). Безкінечний ланцюг причин і наслідків у зовніш- ньому світі припиняється при будь-якому зіткненні з людською волею. Адже воля підкоряється лише влас- ному закону – цільовому. Людська воля постійно є дже- релом причинності у зовнішньому світі. Отже, волю мо- жна назвати початком і кінцем руху причин і наслідків у природі. На волю впливає: 1) природа за допомогою голоду і спраги; 2) людина – за допомогою погроз і на- сильства [4, c.3, 6-8, 13, 14, 16].

Категорія "інтерес". Для Р. Ієрінга категорія "інтерес" є такою ж важливою, як і категорія "мета". Він пише, що природа бажає, щоб людство існувало. Само- збереження та підтримання роду є необхідною умовою для досягнення цілі природи. Цієї мети природа досягає егоїзмом – насолодою (нагорода), болем (покарання). У природи немає іншого засобу змусити людину служити її цілям, крім як звертатися до її (людини) інтересам. Насолодою та стражданнями природа зв'язує інтереси людей з її цілями [4, c.27-29]. Втім, тут Р. Ієрінг не є методологічно послідовним: він наділяє метою вже не лише людину, а й природу. Так, він зазначає, що природа сама вказала людині шлях, яким він може схилити інших людей до сприяння його цілям: поєднання власної цілі з чужим інтересом. Кожен, піклуючись про себе, сприяє досягненню спіль- ної мети. В більшості випадків право досягає своєї мети лише тому, що залучає на свій бік інтерес людини. Держава досягає своїх цілей так само, як і природа – нагородою та стражданням. Зацікавлення метою дорів- нює інтересу (який мається на увазі при будь-якому діянні). Інтерес – це встановлення зв'язку між метою і діючою особою. Егоїзм та самовідданість – два двигуни людської волі. При самовідданості наслідки дій суб'єкта для іншого є важливим (є метою), а при егоїзмі – ні. Проте не буває діянь для інших, при яких суб'єкт не бажав би чогось і для себе [4, c.30, 35, 36, 42, 43, 45].

Цілі людського існування. При розкритті цього пи- тання Р. Ієрінг власне підходить вже до безпосередньо правової матерії.

Людське життя – сукупність людських цілей. Цілі людського існування поділяються на цілі індивіда і цілі суспільства. Егоїстичні цілі (коли мета суб'єкта – в ньому самому) полягають у самопідтриманні суб'єкта у таких напрямках: фізичному; економічному; юридичному. Мета продовження життя викликала майно (без майна немає забезпеченого майбутнього). Спільною метою фізичної та економічної сфери самопідтримання є юридична ціль, адже без права немає ані забезпе- чення для життя, ані для майна [4, c.46, 49, 51].

Суб'єктивне право як охорона інтересу. Форма, в якій право в об'єктивному смислі надає охорону обом (фізичному та економічному) інтересам називається "суб'єктивне право".

Мати право означає, що щось існує для суб'єкта і державна влада визнає і охороняє це. Це "щось" буває: 1) ми самі; 2) річ; 3) особа; 4) держава.

Ще є обов'язок, коли суб'єкт існує для іншого суб'єк- та (але в сенсі повної мети це є рабство, тому обов'язок є лише одним з моментів загальної мети існування). Обов'язок – це право по відношенню до особи в його впливі на цю особу.

Аспекти розуміння суб'єктивного права (яке вклю- чає в себе також і обов'язок третього суб'єкта): 1) я існую для себе; 2) світ існує для мене; 3) ти існуєш для мене (обов'язок).

Метою речі є ніщо інше, як ціль особи, котрих вона (особа) досягає за допомогою цих речей. У зв'язку з цим обов'язкова сила договору – це захист первинної мети від шкідливого впливу наступного роз'єднання інтересів або їх зміни [4, c.51, 53, 55, 57].

Три визначення права. Ґрунтуючись на викладеному, Р. Ієрінг знаходить можливим визначити право як сис- тему цілей та систему їх здійснення. Він зазначає, що особа і майно викликають право, а право викликає дер- жаву. Автор одну з головних рис права вбачає у його державно-примусовому характері: сфера примусу спів- падає з сферою права і держави. Засоби для здійснення своїх цілей держава набуває за допомогою примусу.

Сила, що приводить у рух механізм людського суспільства, є людська воля. Суспільство має примусову силу над людською волею.

У зв'язку з цим вчений уточнює своє визначення: право – це правила застосування примусової влади; право – це система соціальних цілей, гарантованих примусом [4, c.58, 68, 75, 180].

Держава і право. Тільки в державі право знаходить те, до чого воно прагне: верховне панування над си- лою. Суспільство функціонує за допомогою винагоро- ди і примусу. Соціальна організація примусу – це дер- жава і право.

Цікавим є міркування автора про те, що головною метою держави є правова ціль, тобто розвиток і забез- печення права. Держава є організацією соціального примусу. Організація соціальної примусової влади має дві сторони: 1) встановлення зовнішнього механізму влади (державна влада); 2) дисципліна застосування влади (право) [4, c. 228, 229, 231].

Основна ідея держави – забезпечення загальних ін- тересів, тобто інтересів суспільства супротив загрожу- ючих йому (суспільству) приватних інтересів. Перевага суспільних інтересів над приватними пояснюється тим, що "за загальні інтереси заступаються всі, за приватний – лише індивід" [4, c.218]. Цілі суспільства, що охоро- няються законом, одночасно є і цілями індивіда. Право- вий порядок, що підтримується примусом, надає можливість індивіду реалізувати свої інтереси за рахунок суспільства [4, c.334, 335].

Четверте, "ходяче" визначення права. Р. Ієрінг, цитуючи "ходяче" визначення права, згідно з яким право – це сукупність діючих у державі примусових норм, по- годжується з ним, спеціально уточнюючи, що держава – єдине джерело норм права [4, c.238].

Цілі права. Один з найважливіших фрагментів праці. Р. Ієрінг класифікує цілі права таким чином: 1) порядок (рівномірність соціального руху); 2) рівність; 3) право у суб'єктивному смислі [4, c.253]. Правовий стан суспільства можливий лише при обов'язковості норм права і для самої держави [4, c.257] (тут Ієрінг використовує вже ві- дому у Німеччині на той час ідею правової держави).

Гарантії права. Вчений вказує на те, що внутрішньою гарантією забезпеченості права є правосвідомість, а зовнішньою – юстиція [4, c.281] (тут, на наш погляд, переклад є невдалим, адже скоріше за все йдеться не про юстицію, а про правосуддя).

Правосуддя відрізняється від інших державних ор- ганів внутрішньою своєрідністю мети та зовнішньою особливістю засобів та форм, якими ця ціль досягаєть- ся. Мета правосуддя – здійснювати виключно право. Інша державна діяльність хоча також зобов'язана в пе- вній мірі застосовувати право, проте тут приєднується ще один фактор – доцільність. Різниця між правосуд- дям і органами державного управління полягає у тому, що при правосудді реалізується зв'язана правовою но- рмою справедливість, а при державному управлінні – вільна доцільність [4, c.282].

Гарантіями незалежності судді є: незмінність, таємниця наради, належне грошове утримання [4, c. 295].

Формальний та матеріальний підхід до права. Р. Ієрінг виділяє формальне та матеріальне визначення права. Формальний вимір права: право – це державний примус і норми [4, c.316]. Змістовний вимір права (який автор вважає своїм підсумовуючим визначенням): право – це сукупність життєвих умов суспільства, що забезпечуються зовнішнім примусом, тобто державною владою [4, c.321, 371]. Вказані умови поділяються на економічні та "ідеальні" (тобто духовні) [4, c.361].

Всі правові приписи мають за мету індивіда, держа- ву, церкву, союзи, суспільство в цілому [4, c.337].

Наприкінці роботи Р. Ієрінг вказує, що ця її частина була присвячена меті права, а в другій частині він пла- нував розкрити тематику мети в праві [4, c.371]. Повертаючись до думки про необхідність соціального приму- су, автор тим не менш вказує, що людиною рухає не лише егоїзм, але і почуття морального обов'язку та лю- бов [4, c.412]. Однак вчений так і не здійснив розгляд вплив цих чинників на право. Втім, сумнівним є те, що Р. Ієрінг наважився би віднести моральний обов'язок та любов до сфери правового регулювання. Отже, право регулює егоїстичні інтереси, з урахуванням того, що суспільний інтерес, що виражається державою, має завжди пріоритет над приватним інтересом.

Перейдемо до висновків. У своїй праці Р. Ієрінг заперечує походження та залежність (методологічну або ціннісну) права від ідеальних чинників (від "правосвідо- мості"), а зв'язує його з забезпеченням об'єктивно існуючих інтересів людей, що виникають у зв'язку з досяг- ненням ними цілей людського існування (самопідтримання) в фізичній, економічній, духовній сфері. Саме в цьому проявляється відмінність телеології права Р. Ієрінга, від телеолології права представників юснатуралізму, які метою права вбачали апріорну ідею.

Розуміння права Р. Ієрінга є етично недостатнім. Вірно пов'язуючи природу права з природою людини, Р. Ієрінг в той же час помилково зводить сутність люди- ни в основному до її егоїстичних проявів і внаслідок цього так само невірно звужує розуміння права до інструмента державного примусу для впорядкування вка- заних егоїстичних проявів.

У зв'язку з цим Р. Ієрінг абсолютизує ідею спільного інтересу, яку виражає держава, стверджуючи, що цей інтерес завжди має співпадати з приватним інтересом, а також що спільний інтерес завжди повинен мати пріо- ритет. Інакшими словами, ідея природних прав людини у концепції Р. Ієрінга поглинається правами держави як колективного суб'єкта і по суті створює базу для держа- вного свавілля. З цієї причини слід погодитися з В. Нер- сесянцем, який виділяє у теорії Р. Ієрінга значний еле- мент позитивістського розуміння права [6, с.105].

Р. Ієрінг в якості мети права розглядав порядок (правила) державно-примусового забезпечення певних благ, на які спрямовані інтереси людини. Будучи вірним телеологічному методу, він сутність права вбачав в його меті. Тому за Р. Ієрінгом правом є по суті система цілей та система засобів їх досягнення. Однак, по- перше, автор залишив вказане визначення без конкре- тизації у юридичній площині, а по-друге, Р. Ієрінг є не- послідовним у чіткому розділенні цілей від засобів. Так, у його класифікації цілей права в одному ряду опиня- ються як зовнішні по відношенню до права явища (цілі у строгому смислі слова) – порядок, рівність, так і внутрі- шні до права явища (по суті – засоби для досягнення зовнішніх цілей) – право у суб'єктивному смислі. Отже, Р. Ієрінг невірно розглядав суб'єктивні права в якості зовнішніх цілей права. Крім того плутанину вносить і твердження автора про те, що метою приписів права є суб'єкти права. Тобто вчений, в цілому вірно вказуючи на множинність як внутрішніх,так і зовнішніх цілей права, не розкрив їх співвідношення та взаємодію.

З іншого боку, Р. Ієрінг, пропонуючи своє заверша- льне визначення права, фактично ототожнює право з відносинами, які регулюються його нормами. Втім, є очевидним, що поняття змісту права не може бути по- вністю з'ясовано через аналіз предмету впливу його норм. Такий підхід не розкриває істотних ознак права як регулятора суспільних відносин.

Однак заслугою Р. Ієрінга є те, що він напротивагу позитивістам не зводив право до системи норм – це для нього лише формальний вимір права, і на протива- гу юснатуралістам не обумовив функціонування права морально-філософською апріорною категорією, яка не має практичного регулятивного виміру. Натомість вче- ний у руслі соціологічного праворозуміння здійснив спробу довести, що зміст права походить від суспільних відносин, рушієм яких виступають інтереси людей та їх колективів (держава, суспільство).

1. Азаревичъ Д. Рудольфъ фонъ Іерингъ / Д. Азаревич // Журнал гражданского и уголовного права. – 1882. – Декабрь. Кн. 9. – С.79-122. 2. Гусаковъ А. Общественно-телеологическая теорія нравственности / А. Гусаков // Юридический вестник. – 1885. – № 8. – С. 658-675. 3. Жоль К.К. Философия и социология права: учеб. пособие. – К.: Юри- нком Интер, 2000. – 480 с. 4. Іеринг Р. Цъль въ правъ. Первый томъ / Иеринг Р. – Спб.: Изданіе Н.В. Муравьева, 1881. – 412 c. 5. История политических и правовых учений. Учебник / Под ред.: Лейст О.Э. – М.: Юрид. лит., 1997. – 576 c. 6. Нерсесянц В.С. Философия права. Учеб- ник для вузов. – М.: Норма, 2005. – 656 с. 7. Ihering R. von. Law as a means to an end. – Boston: The Boston Book Company, 1913. – 483 p.

Дата розміщення:
slot gacor agen slot gacor link slot gacor link slot gacor slot pulsa situs slot gacor situs slot gacor gacor88 slot pulsa game slot slot gacor
slot gacor slot online situs slot gacor slot gacor
Kreditgratis Joker123 Slot88 Joker123 gaming
https://slot-pulsa.5thanniv.finalfantasyrecordkeeper.com/ https://slot-pulsa.test-infrastructure.fourthwall.com/ https://slot-pulsa.dev2.enlightedinc.com/